88 років тому британський журналіст Ґарет Джонс опублікував репортаж про Голодомор в Україні
Валлійський журналіст Ґарет Джонс (1905–1935) був одним із перших західних кореспондентів, який намагався через свої публікації донести світові праву про Голодомор в Україні у 1932–1933 роках. Він вільно володів німецькою, французькою та російською мовами. Писав статті для The Western Mail, The Times, Manchester Guardian, Berliner Tageblatt. Був радником прем'єр-міністра Великої Британії Девіда Ллойд Джорджа. Тричі побував у Радянському Союзі.
У березні 1933 р. Ґарет нелегально вирушив у подорож до СРСР, знехтувавши попередженням британського посольства і забороною ОДПУ на в’їзд. На півдорозі до Харкова він зійшов з потяга і далі мандрував Харківщиною пішки залізничними коліями. Свої зустрічі з селянами та усе побачене він занотував у щоденнику. За це журналіста затримало ОДПУ. Він був депортований з СРСР. Радянська влада зробили Джонса персоною нон ґрата, а радянський комісар з питань закордонних справ Максим Литвинов звинуватив журналіста у шпигунстві.
Відразу після повернення з СРСР у листі батькам він написав: «Голод практично скрізь. Мільйони помирають від нього. Я бродив кілька днів Україною, і там не було хліба. У дітей боліли животи, всі коні й корови виздихали, а люди також вмирали з голоду. Терор був нечуваних масштабів». Невдовзі Джонс опублікував близько 20 статей у британських, американських і німецьких газетах. 8 травня 1933 р. у Manchester Guardian він зазначав: «У кожному селі я отримував однакову інформацію, що багато людей помирають від голоду і що четверта-п’ята частина худоби загинула. Одна часто повторювана фраза із сумною монотонністю лунала в моєму мозку: «Усі опухлі від голоду», і одне слово закарбовувалося в моїй пам'яті під час кожної розмови. Це слово було «голод». Ніколи не забуду опухлі животи дітей у хатах, де мені довелося ночувати».
29 березня 1933 р. Джонс повернувся до Берліну та організував пресконференцію, на якій вперше в західному світі публічно заявив про катастрофічний голод в Україні. Цього ж дня він опублікував репортаж, надрукований багатьма виданнями, зокрема New York Evening Post та Manchester Guardian: «Я пройшов через безліч сіл і дванадцять колгоспів. Скрізь я чув плач: «У нас немає хліба. Ми помираємо!». Цей плач лунає по всій Росії, на Волзі, в Сибіру, в Білорусі, в Центральній Азії та в Україні: «Передайте в Англію, що ми пухнемо від голоду». Більшість офіційних осіб заперечують існування будь-якого голоду, але через кілька хвилин після одного такого заперечення в потязі я насмілився кинути на підлогу шматок черствого хліба. Селянин пулею кинувся на підлогу та поглинув його. Те саме повторилося зі шкіркою апельсина. Навіть чиновники з транспорту та офіцери ОДПУ попередили мене про небезпеку подорожей селом вночі через велику кількість відчайдушних голодних людей. Іноземний експерт з Казахстану сказав мені, що близько 5 млн з 11 млн тамтешніх жителів померли від голоду. Окрім диктатора Йосипа Сталіна, голодуючі ненавидять Джорджа Бернарда Шоу за його оповідання про вдосталь їжі, яку вони начебто мають, але їжі нема. І селяни надто слабкі для роботи в полі».
Розголос, якого набули публікації валлійського журналіста, змусили радянську владу розпочати проти нього кампанію шельмування. Для цього використали прорадянськи налаштованих західних журналістів. Від заступника завідувача відділу преси та інформації Народного комісаріату закордонних справ СРСР Костянтина Уманського іноземні журналісти в Москві отримали вказівку називати Ґарета Джонса у своїх повідомленнях брехуном. Провідну роль у кампанії проти Джонса зіграв лауреат Пулітцерівської премії Уолтер Дюранті, який надрукував кілька замовних матеріалів, де заперечував факт смертності від голоду в радянській Україні. 31 березня 1933 р. у газеті New York Times вийшла його стаття «Росіяни голодні, але не помирають від голоду», що починалася з викриття Джонса. «Насправді немає ні голоду, ні голодних смертей, але вельми поширені випадки смерті від хвороб, викликаних недоїданням… Якщо через кліматичні умови урожай пропаде, як це було в 1921 р., Росії справді загрожуватиме голод. Якщо ні, то теперішні труднощі швидко забудуть», – писав Дюранті. Джонс спробував захисти себе в листі до New York Times. Втім, на фоні загального інформаційного шуму, спрямованого на заперечення Голодомору в Україні, цю тему на Заході швидко забули. Статті Джонса були незручними для США, які прагнули налагодити дипломатичні відносини з Радянським Союзом.
12 серпня 1935 р. Ґарета Джонса вбили за загадкових обставин під час подорожі до Маньчжурії. В організації його поїздки брали участь троє осіб, причетних до радянських спецслужб. Це наштовхує на думку, що саме комуністичні каральні органи були причетними до смерті британського журналіста.
