Листопадовий чин: як українці здобули державу за одну ніч

Листопадовий чин: як українці здобули державу за одну ніч

Сьогодні звичним є піднятий на ратушевій вежі синьо-жовтий прапор. А більш ніж століття назад Львів та інші українські етнічні землі були частиною королівства Ґаліції та Лодомерії та належали до Австро-Угорської імперії. Це був жовтень 1918 року і якраз добігала кінця Перша світова війна, в якій Австро-Угорська імперія зазнала поразки на всіх фронтах. До її розпаду залишалися лічені дні. Народи, що входили до складу імперії один за одним почали проголошувати незалежність. Це стало сприятливими умовами для активізації українського національно-визвольного руху. Однак, на територію Галичини претендували і поляки, і українці.

Листопадовий чинЧерез кілька днів після декларації імператором Карлом І про федералізацію Австро-Угорської імперії, 18-19 жовтня 1918 року у Львові відбулося зібрання українських послів до парламенту та крайових сеймів Галичини та Буковини, делегатів українських партій, єпископату, яке обрало Українську Національну Раду. Очолив її Євген Петрушевич. Головою львівського відділу став Кость Левицький. Наступного недільного дня, на урочистому вічі на площі Святого Юра у Львові Кость Левицький проголосив створення Української держави в межах Австро-Угорщини.

Ціла українська етнографічна область в Австро-Угорщині, зокрема Східна Галичина з граничною лінією Сяну з влученням Лемківщини, північно-східна Буковина та українська смуга північно-східної Угорщини […] — Ся українська національна територія уконститовується […] як Українська держава. – з Маніфесту Української Національної Ради.

Варто зазначити, що члени Української Центральної Ради навіть не припускали, що владу у Львові доведеться здобувати. Більшість гадала, що все здійсниться просто: австрійський уряд доручить передати урядування новому наміснику-українцю. Тим часом австрійський уряд не поспішав, а ситуація ставала критичною. У Кракові поляки створили Польську Ліквідаційну Комісію, яка проголосила, що вся Галичина повинна відійти до Польщі.

Невдовзі стало відомо, що 1 листопада комісія прибуде до Львова, аби перебрати владу від австрійського намісництва в Галичині. В той час у Львові вже діяв Центральний Військовий Комітет, який був створений у вересні 1918 року і розробляв план збройного перевороту у містах Галичини. Згодом керівником Комітету було призначено одного із ідейних лідерів Українських Січових Стрільців – сотника Дмитра Вітовського. 31 жовтня на спільному засіданні Української Національної Ради та Центрального Військового Комітету українці вирішили діяти миттєво. Дмитро Вітовський наполягав на негайному виступі військових і захоплення влади у Львові: «Якщо сьогодні ми не візьмемо Львів, завтра його візьмуть поляки». Без жодного пострілу, з невеликою кількістю бійців, а це 1400 стрільців та 60 старшин, українці захопили місто з 200-тисячами мешканцями. Військові захопили ключові об’єкти у Львові: вокзал, ратушу, інші урядові установи. Вже вранці Львів
повністю контролювали українські війська, а на міській ратуші замайорів синьо-жовтий прапор.

Цивільні розмістили на вулицях «Відозву до населення міста Львова», в якій декларовано створення Української держави. У ньому Українська Національна Рада, як найвищий орган влади гарантувала всім громадянам майбутньої Західноукраїнської Народної Республіки рівні права незалежно від національності та віросповідання. Пополудні австрійський намісник Галичини Кароль фон Гуйн вже формально передав владу своєму заступнику українцю Володимиру Децикевичу, а той, на підставі цісарського маніфеста від 16 жовтня 1918 р., передав її Українській Національній Раді.

Події, що відбувалися у ніч з 31 жовтня на 1 листопада, з огляду на тодішню лексику отримали назву Листопадовий чин або Листопадовий зрив. Саме 1 листопада 1918 року, через 600 років іноземного поневолення, останні які припадали на часи панування Габсбурзької австрійської монархії, у Львові виникла Українська національна держава, а 9 листопада вона стала називатися Західноукраїнською Народною Республікою.

Одразу 1 листопада поляки спробували здійснити контрпереворот, що став початком тривалих вуличних боїв за місто. Так розпочалася польсько-українська війна, що тривала з листопада 1918 року до липня 1919 року.

Софія Голуб