Михайло Грушевський

Сьогодні день пам’яті Михайла Грушевського – голови Центральної Ради Української Народної Республіки, історика, організатора науки, політичного і державного діяча.

 Михайло Грушевський (1866-1934) був головою Центральної Ради Української Народної Республіки (1917–1918), дійсним членом Чеської АН (1914), ВУАН (1923) та АН СРСР (1929), багаторічним головою Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові (1897–1913), завідувачем кафедри історії Львівського університету (1894–1914). Автор понад 2000 наукових праць, художніх творів.

У березні 1931 року Грушевський був звинувачений в українському буржуазному націоналізмі й керівництві підпільною антирадянською організацією і висланий до Москви під чекістський нагляд. Хворого вченого залякували й усіляко шантажували, зокрема, погрожували ув’язнити його доньку Катерину і все заради того, аби він «зізнався» у не скоєних злочинах. Згодом справу начебто закрили, але пильного стеження за науковцем не полишали.

Помер Грушевський 24 листопада 1934 року у російському курортному Кисловодську від сепсису через три дні після операції з видалення фурункула. Операцію провів лікар місцевої лікарні, котрий, навіть, хірургом не був. Наступного дня газета «Вісті» від Ради Народних Комісарів УСРР вмістила повідомлення про смерть. У постанові Раднаркому зазначалося: «Зважаючи на особливі наукові заслуги перед Радянською Соціалістичною Республікою академіка Грушевського М.С., Рада Народних Комісарів УСРР постановила: поховати академіка Грушевського М.С. у столиці України – Києві. Похорон взяти на рахунок держави».

З похорон Грушевського чекісти зробили фарс, вдало скориставшись нагодою для чергового піар-ходу у власних інтересах, представивши українського вченого «радянським академіком», що визнавав і всіляко підтримував соціалістичний лад. Але зовсім скоро ім’я науковця й політика викреслили з вітчизняної науки та історії, а праці заборонили, запроторивши у спецфонди.

На світлині - пам'ятник Грушевському в Києві.