Сади вродили, а садівники… сивіють

Сади вродили, а садівники… сивіють

Через низьку ціну на фрукти садівники Тернопільщини б’ють на сполох.

«Дав Бог — щедро вродили цьогоріч яблука, але через низьку ціну невигідно навіть збирати з саду, бо заплатиш працівникам, покриєш транспортні витрати і залишишся в мінусі», — зітхає фермер із Тернопільського району. Садоводи Тернопільщини занепокоєні вкрай низькою закупівельною ціною на фрукти. Шукають можливість бодай трохи вигідніше реалізувати яблука, щоб хоч вийти на «нуль» у витратах і доходах, а не погрузнути в збитках. Собівартість кілограма яблук нині складає близько 4 гривень, а переробні заводи платять садоводам від 90 копійок до 1,5 гривні. За товарні яблука дають трохи більше, але й це не додає оптимізму господарям садів. Великі садоводи мають налагоджений продаж за кордон, тож у них менше хвилювань, а дрібні й середні — виживають, як можуть.

«Гріх залишати яблука гнити в саду…»

Ольга Стрілець із села Чернихівці разом із рідними доглядає 10 гектарів саду. Заклали фруктові саджанці 12 років тому, мають уже досвід у садоводстві.

— Вирощуємо яблука, а в результаті викидаємо частину, бо нема нормального збуту, — бідкається пані Ольга. — Наші чиновники думають, як нам збільшити податки, але їм байдуже до того, щоб налагодити доступний механізм реалізації продукції, щоб забезпечити хоч якимись дотаціями у складні роки, щоб садоводи мали гарантії. Бо гріх отак залишати яблука в саду гнити… Цьогоріч усе іде в мінус. Сокопереробний завод у Хмельницькому приймає яблука по 90 копійок за кілограм, консервний завод у Скалі-Подільській дає трохи більше, проте все одно це мізер. Торік була вища ціна — платили по 3 гривні й більше за кілограм, але все це на фоні неврожаю в інших областях, де пішов град, повибивало великі площі садів. Щоб виростити яблука, ми докладаємо багато ресурсів, які при нинішніх цінах нереально компенсувати. Збираємо вручну, наймаємо працівників, перевозимо врожай транспортом. Виплатимо зарплату і нічого не залишається.

Простіше нічого не робити… Не так легко відправити вантажівку з яблуками на переробний завод, адже може стояти три доби в черзі. Наші яблука екологічні й смачні, але чи покупець це цінує? Великі садоводи обробляють сади по 40 разів на рік, тож у них кожне яблуко — як на картинці. З таким товаром їм відкритий шлях на світовий ринок. В Україні не думають про село, про розвиток малого і середнього бізнесу. Простіше привезти на наш ринок польські чи білоруські яблука, а свої хай гниють…

Не всі українські садоводи мають змогу побудувати сучасні холодильні камери, бо це надзвичайно дорого. Хоча я люблю працю в саду, але результат не особливо тішить, тож плануємо якщо не цьогоріч, то наступного року викорчовувати сад. Простіше вирощувати зернові культури. До речі, цьогоріч гарно вродила і картопля, її продають з поля теж за безцінь — від 1,5 до 2,5 гривень за кілограм. Торік кілограм картоплі від виробника вартував 7-8 гривень. На базарі ціна, звісно, вища. Ринкове правило: велика пропозиція — низька ціна. Поляки одного року теж залишили яблука в саду, але у них є страхівки, компенсації. А у нас садоводи трудяться на свій страх і ризик.

«Садоводство — це постійний ризик»

У саду підприємства «Прогрес Агро», що в селі Ладичин Микулинецької ОТГ, вже зібрали яблука. Керівник Ігор Околович веде перемовини з переробними заводами, не хоче, щоб врожай пропав.

— Заробітку на яблуках цього року майже немає. Але кого звинувачувати? З одного боку, природа обдарувала нас щедрим врожаєм, а з іншого — кожен має подбати, де зберігати плоди, де їх реалізувати, — каже керівник підприємства «Прогрес Агро» Ігор Околович. — Маємо 30 гектарів саду, дбаємо про нього. Добре було б, якби держава допомагала садоводам хоча б з налагодженням ринку збуту фруктів. Проте у нашій країні цим ніхто не займається. Сад — це постійний ризик, як і в аграрній галузі. Позаторік ми не мали зовсім врожаю, шкоди саду завдали заморозки. Наразі ми зібрали усі яблука, зберігаємо на току. Переробне підприємство обіцяє забрати плоди, але у них чимала черга. Не знаю, хто цього року виграє: чи той, хто залишив фрукти в саду і не затрачав кошти на збір, чи той, хто зібрав і віддає за копійки?.. Щоб мати прибуток, потрібно, щоб гуртова ціна на яблука була не менше 7-8 гривень за кілограм. У неврожайні роки так платили, а то й більше. Позаминулого року яблука вартували в магазинах більше, ніж банани.

«Віддавати врожай за копійки — знущання»

Добре знає тонкощі садоводства головний агроном товариства «Агро-Рось», що на Підволочищині, Олександр Богатир, адже багато років безпосередньо контролював процес вирощуванням фруктів та ягід у господарстві.

— У нашому товаристві 40 гектарів саду, тож розумію ситуацію, що склалася цьогоріч в українських садоводів, — каже агроном. — Ми вже зібрали фрукти, на полі нічого не залишили. Товарні яблука можна продати в супермаркети чи гуртом на базар, а підбір — тільки на переробку. Увесь наш підбір яблук наразі лежить до кращих часів. Але чи буде вища ціна, чи не буде — не знаємо. Ми вклали чимало коштів у догляд за садом, заплатили працівникам, які збирали яблука. У нас готові нині прийняти плоди переробні заводи по гривні за кілограм — це вкрай збитково. Знаю, що деякі господарства залишають врожай у саду, щоб не тратити ресурси.

Вигідніше не збирати яблука, ніж потім вони зогниють на складі. У садоводів у такій ситуації є побоювання, щоб від перегнивання яблук не поширилась хвороба, але водночас це є хорошим органічним добривом. Та все одно так би не мало бути, такі кроки радше через безпорадність садоводів. Схожа ситуація була у 2018-ому: тоді також був щедрий урожай і ми мали низьку ціну.

Проблема циклічно повторюється. Якби садоводам платили хоча б по 12 гривень за кілограм товарних яблук і 4 гривні — за підбір, то ще можна було б миритись, мали б хоч якісь доходи. Енергоресурси зараз дорогі, засоби захисту рослин — теж, тому віддавати врожай за копійки — знущання.

Джерело