Як не допустити перенаселення планети

Як не допустити перенаселення планети

Починаючи з другої половини ХХ ст., кількість населення світу збільшується прискореними темпами (від 3 мільярдів у 1960 році до близько 8 – на середину 2021 року).

Тобто за шістдесят років людність планети Земля зросла у 2,7 рази., а вже в порівняно близькій перспективі може потроїтися. Таке різке збільшення кількості населення світу дістало назву демографічний вибух, викликавши різні тривожні настрої щодо перенаселення світу та поглиблення інших похідних глобальних проблем.

Знову популярними стали різні варіанти неомальтузіанства, в основі якого прагнення до штучного обмеження народжуваності. Інтернетом «гуляють» й різні версії про нібито наміри впливових осіб практично обмежувати кількість населення. Критично сприймаючи такі конспірологічні теорії, все ж можна припустити, що в сучасному світі дійсно можуть бути такі транснаціональні середовища, які розглядають різні варіанти неприродного обмеження кількості населення.

Але щоб дати відповіді на сучасні демографічні виклики, треба спочатку зрозуміти причини демографічного вибуху. А в їхній основі – перехід населення більшості країн Африки, Азії, частково Латинської Америки від однієї фази демографічного розвитку, характерними рисами якої є висока народжуваність, висока смертність і низький природний приріст, до наступної фази, ознаками якої є збереження високої народжуваності, різке зменшення смертності та відповідно – збільшення природного приросту. І саме різке зростання природного приросту в більшості держав Африки. Азії та Латинської Америки й спричинило демографічний вибух, а також масштабні міжнародні міграції в напрямі до розвинутих держав світу, обсяги яких є такими значними, що суттєво змінили культурне обличчя деяких розвинутих держав, особливо колишніх метрополій (це своєрідна плата за імперіалізм). Водночас природний приріст корінного населення розвинутих держав був або від’ємним (природне скорочення), або додатнім, але низьким. Тому загалом суттєво змінилася расова, етнічна та релігійна структура світу.

Отже, з огляду на те, що демографічний вибух забезпечили високі значення природного приросту більшості держав Африки та Азії, доцільно поставити питання про те, чи реально можливим є їхній перехід в наступну фазу демографічного розвитку, ознакою якої стало б різке зменшення народжуваності?

Так, реально. Бо такий перехід значно раніше відбувся в теперішніх розвинутих державах світу, а вже у повоєнний період – в Японії, Південній Кореї, на Тайвані та в деяких інших нових індустріальних державах. Що зумовило цей перехід? Це насамперед процеси індустріалізації, прискореного економічного розвитку, урбанізації та модернізації загалом, у тому числі освіти, соціальних відносин тощо. А це означає, що вирівнювання рівнів економічного розвитку держав світу, насамперед економічне піднесення держав Третього світу внаслідок індустріалізації, інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, в змозі стабілізувати кількість населення планети десь на рівні 10-12 млрд. осіб.

Але при цьому треба враховувати й низку інших чинників, зокрема, той факт, що такі релігії, як індуїзм та іслам сприяють збереженню традицій великої сім’ї та розширеному відтворенню. Важливо зауважити, що хоча б часткове вирівнювання рівнів економічного розвитку у змозі суттєво зменшити й міжнародні міграції.

Та найбільшою проблемою при цьому є питання, чи можливо досягти вирівнювання рівнів економічного розвитку держав світу? Причому тут не йдеться про повне вирівнювання, яке в принципі є неможливим, а лише про усунення величезних контрастів. Приклади окремих держав, які вийшли на середній рівень розвитку, свідчать про те, що це загалом можливо. Але з іншого боку контрасти в розвитку також зростають, а розвинуті держави жодним чином не хочуть втрачати свої позиції. Тому все буде залежати від того, який економічний порядок в світі найближчим часом стане визначальним.

Мирослав Дністрянський, доктор географічних наук, професор