Житло для переселенців: міф чи реальність?
Минуло сім років від початку конфлікту на Донбасі й анексії Криму, але більшість з внутрішньо переміщених осіб досі не мають власного житла. Попри намагання влади вирішити проблему, вона все ще лишається масштабною.
Яка ситуація з житлом для переселенців зараз?
Від початку військових дій на Сході України та анексії Криму свої домівки покинули понад півтора мільйона осіб. Це приблизно три відсотки від усього населення України на той момент. Більшість із них сподівалася, що виїхали з рідних міст і сіл тимчасово.
Найбільше внутрішньо переміщених осіб нині проживає у Донецькій, Луганській, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Київській областях та місті Києві. За оцінками міжнародних організацій, 70% людей потребує забезпечення житлом.
За даними доповіді щодо реалізації права внутрішньо переміщених осіб на житло Уповноваженої з прав людини Верховної Ради Людмили Денісової, 60% ВПО живуть в орендованому житлі, з них - 27% зазначають про ризики виселення через неспроможність сплачувати за оренду, що спонукає їх повертатися на окуповані території. За словами Людмили Денісової, лише 10% ВПО стали власниками нового житла, тоді як понад 60% винаймають, 16% живуть з родичами, 5% - у гуртожитках.
Людмила Денісова також говорить про те, що досі близько семи тисяч людей проживають у модульних містечках, які були тимчасово облаштовані для прийому внутрішньо переміщених осіб ще у 2014-2015 роках під час гарячої фази конфлікту на Донбасі. "Санаторії, школи, дитсадки - це все було місцем тимчасового проживання для наших людей, які тікали зі Сходу, де велися бойові дії. Але й досі в цих мобільних будинках живуть наші люди. Термін використання цих будинків не більше трьох років, але вони стали для них постійним житлом", - наголошує уповноважена Верховної Ради з прав людини.
Що робить влада?
У міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (мінреінтеграції), яке опікується проблемами ВПО, запевняють, що роблять для внутрішньо переміщених осіб усе можливе. Наразі діють 2 програми для внутрішньо переміщених осіб із забезпечення житлом - “Доступне житло”, що передбачає 50% компенсації державою вартості житла, та пільгове кредитування для ВПО та учасників АТО/ООС, що передбачає кредитування під 3% річних. Для участі в цій програмі зареєструвалося 16 тисяч родин, але при плануванні бюджету коштів для цієї програми закладено недостатньо.
Окрім цього, у бюджеті на 2020 рік було закладено 20 мільйонів гривень, які розподіляються у вигляді субвенції за умови співфінансування місцевими радами задля закупівлі житла для внутрішньо переміщених осіб. Також у міністерстві наголошують, що до тисячі сімей внутрішньо переміщених осіб можуть отримати житло наступного року завдяки підтримці Німеччини. "Закінчується також підписання нашої угоди з німецьким державним банком розвитку KfW, яка дозволить з наступного року забезпечити ВПО можливістю отримати пільгове кредитування під три відсотки. Загалом ми отримаємо 25 мільйонів євро. Це суттєвий крок для відновлення доступності житла для ВПО", - відзначає заступниця міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Інна Голованчук. Вона також додала, що за три останні роки для восьми сотень ВПО придбано понад 270 квартир. Натомість у 2020-2021 роках уряд має намір придбати ще 410 об'єктів житла. Зокрема, у бюджеті на 2021 рік уряд запланував 125 мільйонів гривень на житло ВПО за рахунок субвенцій.
Також мінреінтеграції розробило порядок отримання грошової компенсації за зруйноване житло на Донбасі. Щоправда, мова йде лише про житло на неокупованих територіях. Перші власники зруйнованого житла вже їх отримають і матимуть змогу за ці кошти купити собі нове житло. Уряд хоче виплатити цю компенсацію за зруйноване на Донбасі житло за три-чотири роки.
Крім цього, наприкінці 2020 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Про внесення змін до Порядку надання в тимчасове користування житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб (ВПО)», яка спрощує отримання житла. Згідно з цією постановою внутрішньо переміщені особи зможуть отримувати житло в будь-якому населеному пункті, де наявне таке житло, а не лише там, де людина перебувала протягом року на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про ВПО. Крім того, було розширено перелік громадян, яким можуть вручити ордер на житло, якщо у внутрішньо переміщеної особи немає можливості забрати його особисто, а органи місцевого самоврядування зможуть збільшити кількість ВПО, яких можна забезпечити житлом.
Чи достатньо дій влади?
Попри усі ці кроки влади, сама омбудсменка Людмила Денісова визнає, що в Україні досі не запроваджено середньо- та довгострокових рішень, необхідних для вирішення проблем із житлом для ВПО.
Також представники п'яти громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від конфлікту осіб, звернулися до комітету ВРУ з питань бюджету й голови уряду з питанням щодо фінансування житлових програм для внутрішньо переміщених осіб у 2021 році. Адже в проєкті бюджету на наступний рік, який депутати проголосували у першому читанні, фінансування програми "Доступне житло" та програми пільгового кредитування для учасників АТО/ООС та ВПО взагалі не передбачається, хоча чиновники звітують, що ці програми важливі для людей.
Переселенка з Луганщини Наталя у коментарі OTAK.NEWS розповідає, що її родина вже 7 років збирає на житло, але досі не може собі дозволити придбати власний будинок чи квартиру.
“На жаль, за сім років уряд не розробив ефективних програм для забезпечення житлом переселенців. Придбати нове помешкання змогли переважно ті люди, які або мали суттєві заощадження ще до війни, або які встигли протягом 2014 - 2015 років продати житло на окупованій території. Ті ж, хто, як кажуть, живуть на одну зарплату, переважно не мають можливості заощадити для придбання житла або оформлення іпотеки. Існуючі програми майже не працюють, оскільки бажаючих скористатися ними значно більше, ніж те фінансування, яке досі виділялося. Ще однією проблемою для людей, які хотіли б скористатися якоюсь із програм, є надмірна бюрократизація. Хотілося б, аби було зменшено кількість різноманітних документів, які потрібно подати, і спрощено вимоги для участі в житлових програмах для ВПО. Ну і звичайно, потрібне постійне й суттєве їхнє фінансування”, - говорить Наталя.
Та й що говорити про простих людей, коли колишній полонений релігієзнавець із всесвітнім іменем Ігор Козловський, втративши все в Донецьку, так і не отримав житла в Києві, хоча його обіцяли. Людина, заради звільнення якої організовували флешмоби, про яку говорили найвідоміші українці, про звільнення якої президент Чехії просив безпосередньо Путіна, зараз залишилася зовсім без уваги нашої держави.
